Новина

Майже 63 відсотки території Путильщини вкриті багаторічними лісами. Куди гляне око, на гірських схилах і стрімких бескидах ростуть вічнозелені ялини, смереки та листвяні буки. Нерідко серед них зустрічаються осередки пралісів, які виникли й розвиваються самостійно під впливом винятково лише природних стихій та явищ. Вони пройшли повний цикл розвитку без втручання людини і потенційно здатні до самопідтримки саморегулюванням.

Тому не випадково начальник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Гончар чимало уваги приділяє цьому регіону, часто буває там, зустрічається з лісівниками, їхніми родинами, ветеранами лісової галузі. Адже на Путильщині більшість людей так чи інакше пов’язані з лісом. Він дає їм роботу, годує, забезпечує дровами, матеріалами для будівництва житла тощо.  

Горяни просять допомоги

Нещодавно Василь Гончар вкотре навідався на Путильщину. Бо добре знає, що цей район потребує підвищеної уваги, бо тут особливо гостро відчувалися безробіття, бездоріжжя, безземелля, безгрошів’я. А після укрупнення районів і втрати Путилою статусу райцентру надії горян на вирішення більшості своїх проблем ще більше зміліли.

Є ще одна причина його частих відвідин горян – на минулих виборах жителі Путильщини й Вижниччини обрали Василя Гончара депутатом обласної ради. Тому прагне виправдати їх довіру, не пройти повз людські тривоги. Як ото у випадку із колишньою багаторічною директоркою школи села Плоска Анастасією Несторяк. У ніч з 20 на 21 серпня 2019 року на її обійсті сталося лихо – згоріла хата, в якій на той час мешкала вона з сином, невісткою та чотирма онуками. Рятувальники прибули вчасно, та вдіти нічого не змогли – стихія виявилася сильнішою. Анастасія Дмитрівна звернулася за допомогою до місцевого Держлісгоспу, в якому чимало років трудився її покійний чоловік. Варто сказати, що керівники підприємства із розумінням поставилися до прохання колишньої педагогині із півстолітнім стажем – виписали для будівництва нового будинку лісу на 28,5 тисяч гривень. Крім того, виділили дошок на виготовлення вікон і дверей. За два роки Анастасія Несторяк відбудувала хату. Та кошти у пенсіонерки вичерпалися, син же нічим допомогти не може, оскільки має на утриманні четверо дітей. Між тим, для довершення будівництва потрібно ще зробити стелю, настелити підлогу, провести електромережу, встановити бодай дві грубки. Просила Анастасія Дмитрівна Василя Гончара посприяти, бо хоче до зими перейти жити у нову хату, оскільки «врем’янка», в якій вдова нині мешкає, мало пристосована для житла. Керівник обласного управління уважно вислухав жінку, разом з нею визначив, що потрібно в першу чергу зробити, аби вже нинішнього року достойна пенсіонерка святкувала входини.

Це було приватне прохання, яких десятки. Та до Василя Гончара звертаються і з такими запитами, коли їх належить вирішувати на рівні держави. Приміром, колишній голова Путильської районної ради, а нині пенсіонер Андрій Дутчак розповів Гончару про гостру проблему, яка турбує нині, без перебільшення, сотні родин горян. Справа у тому, що ще за радянських часів людям не забороняли будуватися в лісових угіддях. Але в 2008 році уряд прийняв постанову №610, яка ставила ці приватні господарства поза законом. Через це нині їх власники не можуть своє майно ні продати, ні заповісти, бо вони мимоволі опинилися поза законом. Тобто, будинки із господарськими прибудовами насправді стоять, у них живуть люди, народжуються діти, та юридично господарства не узаконені. Та й закріпленої землі для їх обслуговування теж немає. Василь Гончар обговорив із Андрієм Дутчаком кілька варіантів, а відтак запропонував написати колективного листа на адресу обласної ради. А вже депутатський корпус, реагуючи на нього, звернеться до уряду для розв’язання цього важливого для путильчан питання. Гончар припускає, що в такий спосіб можна добитися, аби за родинами закріпили бодай по 0,25 га землі для обслуговування господарств. Це стане першим кроком, а далі можна вести мову й про узаконення господарств.

Чимало проблем дошкуляє й малому бізнесу. Підприємець із села Дихтинець Сергій Поленчук у розмові з Василем Гончаром висловив тривогу з приводу того, що останнім часом не може повноцінно, як то було раніше, працювати, розвивати власний бізнес, утримувати найманих працівників. Справа в тому, що один із недоброчесних підприємців, який міцно засів на Путильщині, на аукціонах штучно піднімає ціну на лісодеревину. Конкурувати дрібніші підприємці з ним не можуть – не дозволяє ресурс. І то б нічого, але насправді конкурент повністю замовлений ліс не вибирає. Приміром, на аукціонах він виграє лоти на 1500 кубометрів лісу, а вибирає 200. Від цього страждають підприємці, держлісгосп, бюджет не доодержує податки. Як з’ясувалося, підприємство недобросовісного «бізнесмена» не зареєстроване в нашій області. Отже, він не тільки не сплачує тут податків, але й не бере участі у соціальному розвитку району. Між Сергієм Поленчуком і Василем Гончаром відбулася продуктивна розмова з пошуку виходу із ситуації. Вони спільно зробили певні намітки. Начальник Чернівецького ОЛМГ пообіцяв вжити всіх заходів для виправлення ситуації, аби дати можливість підприємцям працювати. І то негайно, адже через недобросовісні дії одного «бізнесмена» майже 100 підприємців на Путильщині за останні 10 років згорнули свою діяльність, скоротили найманих працівників. А в районі – це чи не єдиний спосіб заробити на утримання родин.

Про зміни з перших уст

Відбулося ще кілька зустрічей Василя Гончара з горянами, які хотіли з перших уст почути про ситуацію в лісовій галузі. Просили прокоментувати чутки про ймовірну передачу лісів територіальним громадам.

–Це питання справді порушували територіальні громади Вижницької, Чернівецької, Банилівської громад, – зізнався Василь Гончар. – Якраз зараз стартує реформа лісової галузі. Керівники громади вирішили, що колишні ліси АПК необхідно повернути з державної у комунальну власність. Їхні звернення розглянуті обласною радою. Вони зараз знаходяться на вивченні в уряді. На мою думку, громади не зможуть підтримувати належний порядок у лісах. У громадах елементарно немає відповідних фахівців, які б займалися лісовідновленням і лісовідтворенням. А гірше те, що будуть неконтрольовані самовільні рубки. За законодавством, ліси державної власності передаються комунальним громадам, які мають відповідні підрозділи. Наскільки мені відомо, у жодній громаді краю не створили такі підрозділи.

Працівників державного підприємства «Путильське лісове господарство» цікавило питання скорочення числа держлісгоспів у краї. Побоювалися, чи не торкнеться ця реформа їхнього підприємства.

За словами Василя Гончара, реформу галузі провадять на державному рівні й від місцевих лісівників тут нічого не залежить. Нині в області сім держлісгоспів, залишиться чотири. Бо є вимоги до територій, запасів деревини, реалізації продукції тощо. Можливо зміни торкнуться й системи оподаткування. Зараз у лісовій галузі податки дуже високі.

–В області від загального обсягу реалізації в середньому сплачуємо 45 відсотків податків, 42 відсотки від реалізації – заробітна плата,13 відсотків залишається на ведення лісового господарства, на нові насадження. Але вже не залишається коштів на капітальні інвестиції. Є податки, які дублюють один одного. Наприклад, рентна плата за користування лісовими ресурсами і в той же час земельний податок на лісові площі. Це фактично подвійне оподаткування, – зауважив пан Василь.

Друге проблемне питання, на якому наголошує Гончар – заповідний фонд. Зараз 32 відсотки території області вкрито лісами, з них 15 відсотків – заповідний фонд, на якому не проводяться жодні лісогосподарські заходи, а ведеться тільки їх охорона. Попри це, сплачується земельний податок. Так не повинно бути, лісові господарства не повинні нести збитки.

Звісно, горян турбувало питання, чи не відбудеться скорочення працівників, адже в горах дуже важко застосувати свої руки і знання. Зараз у лісовій галузі Буковини трудиться майже 2,5 тисячі працівників. Вони мають добру зарплату. Торік вони заготовили 535 тисяч кубометрів деревини, з них – майже 30 відсотків переробили самі, решта пішла на експорт. Дошку забирає Ізраїль, Індія, деякі країни Євросоюзу. Заготовляють ліс у межах дозволеного ліміту, який визначає Київська лісовпорядна експедиція. Торік, наприклад, усі підприємства управління заготовили 535 тисяч кубометрів деревини. Для порівняння: у 2010 році заготовили майже мільйон кубометрів лісу. Цьогоріч у планах зменшили заготівлю деревини майже на 100 тисяч кубів. На це була постанова Кабінету міністрів, яка регулює проведення лісогосподарських заходів у Карпатському регіоні.

Разом з тим, Василь Гончар наголосив, посаджено набагато більше, ніж зрубано. Висаджують на звільнених площах власні саджанці. Для їх вирощування є два базових лісорозсадники, з десяток тимчасових. Посадковим матеріалом забезпечуються всі лісогосподарські підприємства, територіальні громади, підприємства, установи. Отже, ліси й надалі зеленітимуть у Буковинських Карпатах, ваблячи до себе туристів, а горянам – надаватимуть роботу.