З радістю спостерігали вони за тим, як новий ліс висаджували школярі, які завжди радо приходять на допомогу лісівникам. Тішилися, що нові насадження прикрасять наш край і радуватимуть людей своєю прохолодою. Завдяки сприятливим погодним умовам сіянці прийнялися і потягнулися вгору, до сонечка, до неба.
…Вони ще були покриті сніговою ковдрою і чекали весни, коли ворог прийшов на нашу землю. І вона здригнулася від вибухів і снарядів. Наша рідна земля стала мішенню для загарбників. Сотні, тисячі українців стали на захист рідної Вітчизни, у їх числі і наші лісівники. І пішли Василь та Анатолій захищати свій край, свою Буковину, Україну від ворожої навали.
Звичайно, нелегко їм там, у бою, думками завжди з домівкою, з колегами по праці. А вони трудяться: садять ліс і доглядають, охороняють його мешканців, стають волонтерами і відправляють необхідне на передову. У коротких телефонних розмовах передають свої щирі вітання та побажання пошвидше здолати ворога і повернутися до мирного життя.
Ми свято віримо у довгоочікувану перемогу, адже свій героїзм і відданість Україні щоденно демонструють і буковинські лісівники, серед яких В.Гавриляк та А.Михайлюк.
Дорогі наші захисники! Чекаємо на вас з перемогою, молимось за вас! Слава Україні та слава її героям!